Теми тижня
-
-
-
1. Прослідкуйте тенденцію зміни ставлення до людської неповноцінності залежно від зародження людської цивілізації.
Що стало вирішальним чинником на зміну ставлення суспільства до осіб з різноманітними порушеннями?
2. Характеристика ставлення до осіб з порушенням інтелектуального розвитку в давнину. Що спонукало людей в давнину позбавлятись від дітей з порушеннями в розвитку?
3. Як пояснювалось душевне життя людини філософами та іншими видатними суспільними діячами в донауковий період розвитку людської цивілізації?
4. Характеристика відношення до осіб з порушенням інтелектуального розвитку в середні віки. Вплив релігії на ставлення до осіб з психофізичними порушеннями. Яка з релігій була більш гуманістичною по відношенню до трактування ставлення до осіб із різноманітними психофізичними порушеннями?
5. Що допомогло перемогти церковні догмати у ставленні суспільства до осіб з різноманітними психічними та фізичними порушеннями?
6. Чому з ім’ям Фелікса Платтера науковці пов’язують початок науки, що вивчає різноманітні психічні порушення – психіатрією?
7. Платтер виділив серед душевних захворювань форму, що характеризується стійким порушенням інтелекту. Запитання: чи вірно називати дітей з порушеням інтелектуального розвитку – душевно хворими? Чим відрізняється сучасне визначення дітей з порушенням інтелекту (джерело - підручник В.М.Синьова) від визначення, наведеного Ф.Платтером?
8. З якими прізвищами науковці від освіти пов’язують початок формування гуманістичних тенденцій у відношенні до осіб з порушенням інтелектуального розвитку в епоху Відродження?
-
-
-
-
1. Зростання соціальної гостроти проблеми суспільної допомоги особам з ПІР у другій половині XIX століття.
2. Основні аспекти та тенденції у вивченні «недоумства» в другій половині XIX – початку XX століття.
3. Розвиток анатомо-морфологічного та етіологічного напрямку в процесі вивчення «недоумства». Видатні представники зазначеного напрямку дослідження розумової відсталості.
Дайте відповіді на такі запитання:
1. Які чинники спонукали суспільних діячів з другої половини XIX століття звернути увагу не лише на осіб з глибокою розумовою відсталістю, а й на осіб з легкими формами ПІР?
2. Чому з другої половини XIX століття вчені починають переглядати розроблені раніше класифікації, визначення осіб із «недоумкуватістю»? Це пояснюється недосконалістю наведених на початку ХІХ ст. класифікацій, визначень розумової відсталості? Чи розвитком медичної науки, фізіології? Можливо, розвитком психологічних знань? Можливо, розвитком педагогічних знань? Чи іншими суспільними чинниками?
3. В другій половині XIX – на початку ХХ ст. в наукових дослідженнях вивчення «недоумства» виділились 2 основних напрямки: клінічний (анатомо-морфологічний і етіологічний) та психолого-педагогічний. Чи не заважало це вивченню осіб з ПІР? Чи не розпорошувало це наукові зусилля щодо вивчення «розумової відсталості» в світі?
4. Чому «вершиною» медичного (анатомо-морфологічного і етіологічного) напрямків в розвитку вчення про розумову відсталість на початку XX століття вважається вчення німецького психіатра Еміля Крепеліна?
5. Дослідники етіології, патологічної анатомії та морфології розумової відсталості в другій половині ХІХ ст. виділили 3 групи її чинників. Вони відповідають сучасним уявленням про медичні чинники розумової відсталості. Зокрема, третю групу об'єднують фактори, що впливають негативно на дитину після народження. В наш час науковці внесли в цю теорію важливе доповнення: подальший розвиток дитини залежить ще й від часу негативного впливу на її ЦНС.
Запитання: чи буде різниця в розвитку дитини, яка перенесла захворювання ЦНС в перший рік життя від дитини, яка перенесла захворювання, наприклад, на менінгіт, після 4-х років життя? Якщо буде (чи не буде), то в чому?
6. Жан Демор вперше запропонував поділ «відсталих» дітей за етіологією на медично відсталих і педагогічно відсталих (педагогічно занедбаних, - яких за сучасними науковими класифікаціями відносять до ЗПР). Яку групу дітей у своїй кваліфікації вчений називав «моральними дегенератами»? (медично відсталих чи педагогічно відсталих?)
7. В чому полягає, на вашу думку, зміст революційних поглядів на класифікацію та розвиток осіб з інтелектуальними порушеннями Г.Я. Трошина?
Який висновок, зроблений Г.Я.Трошиним, у подальшому використав Л.С.Виготський для розроблення концепції розвитку та корекції дітей з різними порушеннями (включаючи розумову відсталість)? (Відповідь знаходиться в лекційному матеріалі).
-
-
-
Практичне завдання:
1. Проаналізуйте класифікації осіб з порушенням розумового розвитку: Санте де Санктіс і Бурневіля, В.Солльє; Жана Філіпа і Поль Бонкур; О.Декролі, Гангіє.
2. Які з наведених класифікацій вам, як майбутньому вчителю-дефектологу найбільш імпонують? Чому? Які з наведених класифікацій перегукуються з сучасними класифікаціями дітей із ПІР?
3. Запишіть у конспекті сучасні класифікації дітей з порушенням розумового розвитку та дітей із затримкою психічного розвитку.
Завдання 1. Визначити правильний варіант відповіді.
Такі терміни, як «ідіотія», «імбецилізм», наведені в матеріалі лекції, на сучасному етапі розвитку спеціальної психології – це:
А)форми олігофренії;
Б) форми деменції;
В) ступені розумової відсталості;
Г) види розумової відсталості
Завдання 2:
Дітей із ПРР італійський психіатр і психолог Санте де Санктіс поділяв на різні види інтелекту. Зокрема, дітям із епілептоїдним інтелектом (дітям-епілептикам) вчений дав таку характеристику:
«Розуміння уповільнене, пам'ять ослаблена, логіка порушена, узагальнення та абстракції утруднені, увага наближена до норми. Настрій нестійкий, велика імпульсивність. Характер скритний, мстивий, егоїстичний. Афекти (емоції) притуплені. Мова нормальна. Ці діти навчаються з труднощами і погано піддаються вихованню».
Порівняйте його характеристику з характеристикою дітей-епілептиків, що наведена в підручнику В.М.Синьова, МП.Матвєєвої, О.П.Хохліної «Психологія розумово відсталої дитини: підручник. Київ, 2008 (розділ 4)
Чи є різниця в наведених характеристиках дітей-епілептиків? В чому саме? Відповідь свою обгрунтуйте.
Завдання 3:
Італійський психіатр і психолог Санте де Санктіс поділяв дітей на різні види інтелекту. Зокрема, він виділив «інтелект інфантилічний». До якого виду дизонтогенезу відноситься дитина з зазначеним інтелектом (за В.В.Лебединським)?
«Інтелект інфантилічний. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю. Їх настрій носить стійкий характер. Уява слабка. Афекти підвищені. Діти сором'язливі, слухняні, імпульсивні, проявляють зацікавленість, наслідують оточуючих. Ці діти навчаються з великими труднощами, але легко виховуються».
Примітка: види дизонтогенезу можна прочитати в підручнику В.М.Синьова, М.П.Матвєєвої, О.П.Хохліної Психологія розумово відсталої дитини: підручник. Київ, 2008 (1 розділ)
Завдання 4. Хто одним із перших запропонував для класифікації дітей із ПРР замість багатьох ознак - одну?
А) Санте де Санктіс
Б) Бурневіль
В) В. Солльє
Г) Лагнер
Завдання 5
Німецький лікар з Франкфурта Лагнером (Lagner, 1901) поділяє дітей з ООП на дефективних і відсталих. До дефективних він відносить тих, хто повинен утримуватися в притулках і не може відвідувати школу. До цієї групи він відносить ідіотів. До відсталих Лагнер відносить імбециліков і дебіліков.
Завдання 6
Хто з громадських діячів (психологів, медиків, педагогів) запропонував (чи запропонували) вперше педагогічну ознаку в якості головної для поділу дітей на осіб з нормою розвитку і на осіб із порушенням у розвитку?
Завдання 7
Психолого-педагогічний і соціологічний напрями при вивченні ПРР став провідним:
А) на початку ХХ століття;
Б) в середині ХІХ століття
В) в кінці ХІХ століття
Г) в середині ХХ століття
-
-
-