Глосарій "Загальна хірургія"

(гр. avto – сам; + лат. clavis – ключ) – герметичний апарат для проведення різних процесів при нагріванні та під тиском.

(a–заперечення, відсутність; + гр.septikos – гнильний) сукупність профілактичних методів і прийомів, спрямованих на створення безмікробних умов для запобігання зараженню ран.

(лат. Aspiratio –дихати): 1) відсмоктування рідини або повітря з якої-небудь порожнини тіла при різних хворобах; 2) проникнення сторонніх речовин у дихальні шляхи під час вдиху.

лат. Vacuum – пустота) – розріджений стан газу; простір, у якому зовсім немає речовини.

(фр. Des – заперечення; + лат. Infectio – нфекція) – знищення на (в) об’єктах збудників внутрішьолікарняної інфекції, патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів (обеззаражування).

(фр. drainage – виведення) – виведення з порожнини тіла чи рани гною або рідини за допомогою особливої трубки або марлевих смужок.

(лат. im – проникнення; + лат. plantatio – садіння, пересадка) – внесення (інфекції) в тканини при безпосередньому контакті з предметами, що забруднені мікрофлорою. Інвазія ( лат. invasio – вторгнення, напад) – зараження людини, тварин і рослин паразитами.

(лат. immunis – захищати; + лат. corrigo – виправляю) – заходи, спрямовані на нормалізацію функцій імунної системи; корекція порушень імунітету.

(лат. immunis – захищати; + лат. supressus – пригнічувати) – імунне пригнічення; стан зниженої відповіді організму.

(англ. catgut – букв. кишкова струна) – нитки з кишок дрібної рогатої худоби, що їх використовують для внутрішніх швів.