Основи генетики

План

1. Загальна характеристика спадкових порушень слуху.

2. Генетичні порушення слуху, не пов'язані з іншими аномаліями.

3. Синдромальна спадкова глухота.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПАДКОВИХ ПОРУШЕНЬ СЛУХУ

 Розвиток і функціонування органу слуху обумовлені сотнями і навіть тисячами генів, що взаємодіють між собою та із середовищем. Мультифакторіальний тип успадковування характерний для таких ознак, як форма вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, слухових кісточок, кісткового та перетинчастого лабіринтів та ін. мутація одного або декількох генів, що приймають участь у формуванні органу слуху, може бути причиною різних відхилень у його функціонуванні.

Існує не менше 60 різних генів, як домінантних, так і рецесивних, які можуть викликати порушення слуху. В людській популяції 16% фенотипово здорових осіб є гетерозиготними носіями рецесивних гені глухоти.

ПРИЧИНИ ПОРУШЕНЬ СЛУХУ

Природжені та рано виявлювані форми глухоти та туговухості можуть викликатись екзогенними етіологічними факторами (інфекційні хвороби, вживання ототоксичних препаратів, аноксія, родова травма, еритробластоз, недорозвиток невідомого походження). Але навіть у цих випадках спадковість може мати істотне значення: ототоксична чутливість до стрептоміцину або виникнення краснушної глухоти можуть залежати від особливостей генотипу.

Велика частка природжених або ранніх вад слуху викликається виключно генетичними причинами. Точно цю частку визначити важко, але вважається, що спадкові хвороби спричиняють 50-70% природженої або рано виявлюваної глухоти.

Так, у США біля 50% випадків природженої глухоти - спадкові, у 25-30% випадків причини глухоти невідомі, а отже вони можуть бути також спадковими. 60-70% спадкової глухоти складають аутосомно-рецесивні захворювання, 20-30% - аутосомно-домінантні, біля 2% - Х-зчеплені.

Більшість випадків пізно виявлюваної глухоти - також спадкові, переважно викликані отосклерозом. До неспадкових причин пізньої глухоти відносяться вікові зміни слухового аналізатора, інфекції, вплив зовнішніх шумів.

ЗАГАЛЬНІ РИСИ СПАДКОВИХ ВАД СЛУХУ

Спадкова глибока дитяча глухота частіше є дефектом звукосприйняття, ніж звукопроведення.

Більша частина генетичних порушень слуху успадковується рецесивно. При цьому аутосомно-рецесивна глухота є гетерогенною (обумовлена декількома генами), отже, в родині де глухі батько й мати, можуть народжуватись здорові діти.

Для більшості випадків рецесивної глухоти характерне збереження сприйняття низьких звуків. При домінантній глухоті, як правило, аудіограма плоска (порушення слуху спостерігається на всіх частотах), але в деяких випадках може бути такою ж, як при рецесивній глухоті (наприклад, при синдромі Варденбурга). При Х-зчепленій глухоті нерідко зберігаються залишки слуху на всіх частотах.

Закон симетрії Лангенбека, який стверджує, що при спадковій глухоті порушення слуху завжди симетричні в той час, як при набутій можливі відмінності між лівим і правим вухом, зараз вважається недостатньо обґрунтованим. Існує достатньо прикладів несиметричної спадкової глухоти. Можливо, її виникнення обумовлене неповною пенетрантністю дефектних генів.

При діагностиці типу глухоти окрему увагу приділяють вивченню стану вестибулярної функції. Її порушення більш характерне для набутої глухоти, але зустрічається при деяких спадкових хворобах (синдроми Ушера, Варденбурга, окремі форми рецесивної глухоти ти ін.).

Всі спадкові захворювання, пов'язані з порушеннями слуху, можуть бути поділені на дві великі групи: ізольована та синдромальна глухота. До першої групи відносяться порушення слуху, які не сполучаються з іншими спадковими аномаліями, друга об'єднує різноманітні синдроми, при яких глухота є одним із симптомів.

2. ГЕНЕТИЧНІ ПОРУШЕННЯ СЛУХУ, НЕ ПОВ'ЯЗАНІ З ІНШИМИ АНОМАЛІЯМИ

Відомо не менше 16 типів такої глухоти, які відрізняються за типом успадковування, віком виявлення, тяжкістю порушення слуху, характером аудіограм.

1. Домінантна природжена різко виражена нейросенсорна глухота.

Складає біля 10% випадків рано виявлюваної тотальної глухоти. Можливо, існує кілька генокопій цієї аномалії.

Клінічні дані. Порушення слуху мало змінюються від хворого до хворого. У всіх наявна нейросенсорна глухота від помірного до вираженого ступеня на рівні від 60 до 100 дБ. Мова відсутня, її розвиток можливий тільки при спеціальному навчанні.

Вестибулярна система - в нормі, в окремих випадках - зниження її функції.

Патологія. Зміни вискової кістки. Можлива відсутність кортієва органа, атрофія судинної смужки.

Діагноз. 1. Виключення дії зовнішніх факторів (інфекції, ототоксинів). 2. Докладний сімейний анамнез. 3. Пошук супутніх аномалій. 4. Наявність або відсутність мови. 5. Вестибулярні проби.

Лікування. Раннє виявлення, спеціальне навчання. Інколи можуть допомогти слухові апарати.

Прогноз. Цілком здорові в інших відношеннях.

2. Домінантна прогресуюча рано виявлювана нейросенсорна глухота.

Клінічні дані. На 1-2 десятиріччі життя з'являється порушення звукосприйняття високих частот (вище 2000 Гц). Порушення поступово прогресує, поширюється на середні частоти. В похилому віці різко падає сприйняття всіх частот (до повної глухоти).

Вестибулярна система може як уражуватись, так і залишатись у нормі.

Можливо, це кілька захворювань, різних за віком виявлення, тяжкістю, впливом на вестибулярну систему.

Патологія. Зміни саккулюса, завиткового ходу, дегенерація рецепторних клітин, втрата клітин спірального ганглію.

Діагноз. У людей похилого віку відмежувати від домінантної низько- та середньочастотної глухоти. Для уточнення - обстеження молодих родичів.

Лікування. Слухові апарати.

Прогноз. Повільне прогресування. До 70 років - повна глухота.

3. Домінантна одностороння нейросенсорна глухота.

Природжена одно- або двостороння втрата слуху від помірного до різко вираженого ступеня при нормальній вестибулярній функції.

4. Домінантна низькочастотна нейросенсорна глухота.

Природжена або рано виявлювана втрата слуху. В 10-20 років спостерігається зниження слуху на частотах від 225 до 1000 Гц до рівня 20-60 дБ, в діапазоні 2000-8000 Гц слух нормальний. В 30-40 років найкраще збережений слух на 2000-4000 Гц. В похилому віці поріг чутності на всіх частотах - 40-100 дБ. Хвороба генетично неоднорідна.

5. Домінантна середньочастотна нейросенсорна глухота.

В молодому віці виявляється зниження слуху на 500-2000 (4000) Гц, від помірного до різко вираженого (до 80 дБ). В похилому віці глухота на всі частоти. Втрата слуху в більшості випадків повільно прогресує. експресивність гена може бути різною (ступінь втрати слуху в осіб одного віку коливається). Можлива причина глухоти - ураження кортієва органа. Вестибулярна система в нормі.

6. Домінантна високочастотна прогресуюча нейросенсорна глухота.

В дитинстві виявляється втрата слуху на частоти біля 2000 Гц, у віці 30 років - 1000 Гц, в 60 років - 500 Гц. У дітей може залишатись невиявленою, оскільки мова сприймається хворими нормально. Можливо, викликається ураженням завитки. Захворювання, імовірно, є гетерогенним з генетичної точки зору.

7. Отосклероз.

Це захворювання є однією з найбільш частих причин порушення слуху в похилому віці. Клінічні ознаки наявні у 3 з 1000 європейців, гістологічні зміни - у 7 з 1000. Вважається, що жінки більш схильні до отосклерозу, але, можливо, більша кількість хворих жінок обумовлена більшою тривалістю їх життя порівняно з чоловіками.

Клінічні дані. Порушення слуху з 2-3-го десятиріччя, може виникати з дитинства. В 90% випадків починається між 15 та 45 роками. Розвивається поступово, характеризується провідною або змішаною втратою слуху, сильнішою на високих частотах. Вестибулярна система в нормі.

Патологія. Розростання кістки навколо овального вікна, потім - у кістковому лабіринті.

Успадковування. Аутосомно-домінантне з неповною пенетрантністю (40%).

Діагноз. Відмежування від закупорки зовнішнього слухового проходу, інфекцій середнього вуха, захворювань, також пов'язаних зі змінами кісткової частини органа слуху.

Лікування. Слухові апарати. В деяких випадках - стапедектомія.

Прогноз. Повільне прогресування, звичайно тільки до помірної глухоти. Вагітність може прискорити процес.

8. Рецесивна природжена різко виражена нейросенсорна глухота.

Це захворювання складає біля 40% всіх випадків ранньої тотальної глухоти. Викликається декількома окремими рецесивними генами.

Клінічні дані. Глибока двостороння нейросенсорна втрата слуху. Інколи є мінімальні залишки слуху. Поріг чутності на всіх частотах 80-100 дБ з відсутністю кісткової провідності.

Стан вестибулярного апарату варіює в різних випадках від норми до помірних порушень або повного парезу. Можливо, за цією ознакою можна розрізнити окремі форми цього захворювання.

Ймовірно, існує 4-6 різних рецесивних гена, один з яких може бути відносно головним. У носіїв можуть бути невеликі ділянки випадення слуху в діапазоні середніх частот.

Патологія. Виділяють декілька типів патоморфологічних змін внутрішнього вуха, названих за іменами вчених, що вперше їх описали.

Тип Шайбе - обмежені порушення формування епітеліальних структур у нижніх відділах завитки.

Тип Бінга-Зібенмана - нормальний кістковий лабіринт і недорозвиток перетинчастої частини нижнього та верхнього лабіринту.

Тип Мондіні-Александера - більш груба патологія: розвиток тільки одного напівкружного каналу або ненормальне вкорочення та сплощення кісткової завитки, інколи сполучається з розширенням саккулюса та ендолімфатичних цистерн.

Тип Мішеля - вискова кістка з нерозвиненим внутрішнім вухом.

Діагноз. Виключення впливу зовнішніх причин, сімейний анамнез, відсутність мови; уточнення типу - по вестибулярним пробам.

Лікування. Сурдопедагогіка.

9. Рецесивна рано виявлювана нейросенсорна глухота.

Клінічні дані. Прогресуюча втрата слуху розвивається дуже швидко у віці між 1,5 та 6 роками. Виникає різко виражена нейросенсорна глухота на всі частоти (60-100 дБ). Вестибулярні реакції в нормі.

Діагноз. Визначення того, чи був наявний слух в перші роки життя. В старшому віці це можливо на основі аналізу мови, сонограм (у тих, хто чув при народженні, на сонограмі слова мають нормальну тривалість, у глухих від народження - збільшену. Експерти можуть визначити тип глухоти по записам голосу пацієнта).

Лікування. Поки є залишки слуху - слухові апарати.

Прогноз. У 5-6 років - повна глухота.

10. Х-зчеплена природжена нейросенсорна глухота.

Це захворювання визначає біля 6% глибокої дитячої глухоти у хлопчиків.

Клінічні дані. Втрата слуху до рівня 70-100 дБ на всіх частотах. У деяких випадках спостерігається розумова відсталість, від помірної до глибокої.

Діагноз. Складання детальних родоводів, оскільки захворювання може передаватись через декілька поколінь здорових жінок.

Лікування. Глухота різко виражена, слухові апарати не використовуються.

3. СИНДРОМАЛЬНА СПАДКОВА ГЛУХОТА

ГЕНЕТИЧНІ ПОРУШЕННЯ СЛУХУ, СПОЛУЧЕНІ З АНОМАЛІЯМИ ЗОВНІШНЬОГО ВУХА

Зміни зовнішнього вуха можуть спостерігатись при декількох синдромах спадкової глухоти. Їх діагностика набагато легша, ніж ізольованої глухоти. Більшість цих синдромів аутосомно-домінантні, інші - аутосомно-рецесивні. При деяких захворюваннях цієї групи втрата слуху природжена, при інших - розвивається поступово, повільно прогресуючи.

Деформація зовнішнього вуха може бути різного ступеня: від великого відстовбурченого, але нормально сформованого вуха (можливо, з преаурикулярним заглибленням або зяберною фістулою) до повної анотії.

Вухо-лице-шийний (ото-фаціо-цервікальний) синдром.

Клінічні ознаки. Відстовбурчені вуха з глибокою раковиною, преаурикулярна ямка, бокові шийні фістули, гіпоплазія верхньої та нижньої щелеп, слабкість шийної мускулатури, що приводить до опущення плечового поясу.

Провідна глухота від помірного до різко вираженого ступеня.

Успадковування. Аутосомно-домінантне.

Лікування. Слухові апарати.

ГЕНЕТИЧНА ГЛУХОТА, СПОЛУЧЕНА З АНОМАЛІЯМИ КІСТКОВО-М'ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ

Існує багато спадкових захворювань, при яких одночасно спостерігаються глухота й аномалії кістково-м'язової системи. порушення кісткової системи може стосуватись лише декількох кісток, а може бути й генералізованим. Деякі синдроми дуже рідкі: зустрічаються тільки в одній родині. Глухота може бути провідною, нейросенсорною, змішаною.

1. Вухо-піднебінно-пальцевий синдром (ото-палато-дигітальний ІІ синдром OPD-синдром).

Клінічні дані. Маса та зріст приблизно на 10% нижче норми. "Обличчя боксера": широке пласке перенісся, сплощена середня частина обличчя, нависаючі брови, гіпертелоризм, антимонголоїдний розріз очей. Розщеплення піднебіння. Кінцеві фаланги пальців розширені, 1 пальці вкорочені, відстань між 1 та 2 пальцями збільшена.

Двостороння провідна глухота (30-90 дБ), причиною якої є потовщення, деформація слухових кісточок.

Легка затримка розумового розвитку.

Успадковування. Х-зчеплене рецесивне. У жінок-носіїв - виступаючі бокові частини надбрівних дуг, легкі скелетні аномалії.

Лікування. Хірургічне (ліквідація розщеплення піднебіння, тимпанотомія з протезуванням слухових кісточок). Слухові апарати.

2. Рото-лице-пальцевий синдром (оро-фаціо-дигітальний ІІ синдром, OFD-ІІ-синдром, синдром Мора).

Клінічні дані. Гіпоплазія виличних дуг, щелеп. Широке пласке перенісся. Розщеплення верхньої губи, інколи - піднебіння та язика. Аномалії кисті (полі-, синдактилія).

Природжена двостороння провідна глухота, викликана аномаліями слухових кісточок.

Може бути розумова відсталість, мікроцефалія, порушення координації рухів.

Успадковування. Аутосомно-рецесивне.

Лікування. Хірургічне (як у попередньому випадку), слухові апарати.

Прогноз. Глухота не прогресує, тривалість життя нормальна, але діти можуть загинути від респіраторних інфекцій.

3. Домінантна краніометафізарна дисплазія.

Клінічні дані. Характерне обличчя, яке формується на першому році життя. Перенісся стає широким, крила носа підіймаються, носові кістки розширюються в напрямку вилиць. Гіперостози носових кісток звужують носові отвори, інколи до повного закриття (в такому випадку рот постійно відкритий). Деформуються метафізи довгих кісток.

Втрата слуху починається з дитинства, повільно прогресує до помірної або різко вираженої (30-90 дБ) на 3-4 десятиріччі. Звичайно провідна, але може додаватись і нейросенсорна.

Може бути параліч лицевого нерва, головний біль, запаморочення.

Патологія. Недостатня резорбція вторинної спонгіозної тканини. Звуження отворів черепно-мозкових нервів, внутрішнього проходу, що може приводити до здавлення слухового нерва, втрата рухомості слухових кісточок.

Лікування. Слухові апарати. Стапедектомія.

Прогноз. Глухота може прогресувати, часто - до підліткового віку. Можуть бути втрата зору, параліч лицевого нерва.

4. Рецесивна краніометафізарна дисплазія.

У клінічному та морфологічному відношенні - більш тяжке захворювання, ніж домінантна краніометафізарна дисплазія.

Клінічні дані. В перші роки життя формуються потворні риси обличчя. Перенісся та параназальні ділянки виступають вперед, може бути різка нижня прогнатія. Носові ходи звичайно повністю закриті, тому рот постійно відкритий. Розширюються метафізи довгих кісток. Отвори черепно-мозкових нервів поступово заповнюються кісткою.

У більшості хворих розвивається глухота, переважно провідного типу (анкілоз основи стремені).

Може бути розумова відсталість, втрата зору.

Лікування. Хірургічне (протезування слухових кісточок), слухові апарати.

Прогноз. Зміни кісток повільно прогресують. Можуть розвиватись паралічі черепно-мозкових нервів.

5. Склеростеоз.

Клінічні дані. Характеризується генералізованим остеосклерозом і гіперостозом склепіння черепа, нижньої щелепи і тазу, нерідко комбінується з синдактилією, іншими аномаліями кисті.

Характерне обличчя, часто - екзофтальм, збільшений об'єм голови, високий зріст. Звуження внутрішнього слухового проходу, канала зорового нерва. Головний біль, параліч лицевого нерва.

Двостороння нейросенсорна, змішана або провідна глухота, що виявляється з грудного, дитячого або підліткового віку. Фіксація слухових кісточок.

Можливі вади зору: косоокість, ністагм, екзофтальм, обмеження поля зору, можлива атрофія зорового нерва.

Успадковування. Атосомно-рецесивне.

Лікування. Хірургічне. При провідній глухоті - слухові апарати.

Прогноз. Двосторонній параліч лицевого нерва, прогресування глухоти.

6. Ектродактилія, ектодермальна дисплазія, розщеплення губи-піднебіння та змішана глухота (ЕЕС-синдром).

Клінічні дані. Ектродактилія всіх кінцівок різного ступеня. розщеплення губи та/або піднебіння, в 60% випадків - двостороннє. Порушення покровів: сухість слизових оболонок, зменшена кількість залоз шкіри, гіпотрихоз. Порушення формування нирок та сечоводів - 20% випадків.

Глухота може бути нейросенсорною, змішаною, провідною - деформація слухових кісточок, вушної раковини.

Функція вестибулярної системи знижена. У 20% випадків мікроцефалія та/або розумова відсталість.

Успадковування. Більшість випадків спорадичні. Можливо, це аутосомно-домінантна хвороба з низькою пенетрантність і дуже різною експресивністю.

Лікування. Хірургічне. Слухові апарати.

Прогноз. Глухота прогресує. До деформації кінцівок хворі добре адаптуються.

7. Черепно-лицевий дизостоз (синдром Крузона).

Клінічні дані. Передчасне синостозування черепа, гіпоплазія середньої частини обличчя. Відносна нижня прогнатія, екзофтальм, гіпертелоризм, нижня губа опущена, верхня коротка, змикання зубів неповне. Зміни обмежені черепом і обличчям. В залежності від того, які шви втягнуті в процес, формується брахі-, скафо- або тригоноцефалія.

У третини хворих - глухота провідного типу (деформація слухових кісточок, фіксація стремені, атрезія зовнішнього слухового проходу).

Порушення зору: косоокість, ністагм, у 80% хворих - ураження зорового нерва. Може бути спонтанний вивих очного яблука (причина - неглибокі орбіти), колобома райдужки, ектопія кришталика, зіниці.

Успадковування. Аутосомно-домінантне з повною пенетрантністю. Майже третину випадків становлять нові мутації.

Лікування. Хірургічне: видалення по частинах передчасно синостозованих швів, створення блефарофімоза для попередження вивихів очного яблука.

Прогноз. З віком внаслідок косоокості часто стає неможливим бінокулярний зір. Можливе повне випадення одного чи обох очних яблук при сплощенні орбіт.

8. Синдром Апера (Аперта).

Зустрічається з частотою 1:160 тис. новонароджених, в загальній популяції - 1:2 млн. (внаслідок смертності новонароджених). Існують інші подібні синдроми, тип Апера виділяється за обов'язковою наявністю синдактилії 2-4 пальців.

Клінічні дані. Високий і спадистий лоб. Сплощена потилиця. Гіпертелоризм, екзофтальм, антимонголоїдний розріз очей, череп баштової форми. Симетричні деформації рук і ніг: 2, 3 та 4 пальці зростаються в загальну масу, 1 та 5 можуть бути окремими.

Піднебіння високе, в 30% випадків - розщеплення м'якого піднебіння.

Глухота різного ступеня, частіше провідна, у деяких хворих - нормальний слух.

В більшості випадків - розумова відсталість різного ступеня. Може бути нормальний інтелект.

Успадковування. Можливо, аутосмно-домінантне. Більшість випадків - спорадичні.

Лікування. Хірургічне.

Прогноз. Порушення не прогресують.

9. Недосконалий остеогенез.

Популяційна частота - 2-5 на 100 тис. новонароджених.

Клінічні дані. Ламкість кісток, блискучі або блакитні склери, провідна глухота, слабкість зв'язок, часто - зміни зубів (недосконале утворення дентину).

Біля 90% випадків становить так звана "пізня форма" з різним віком виявлення. 10% припадає на "природжений тип", при якому можуть бути численні внутрішньоутробні переломи кісток, дитина народжується мертвою або рано вмирає.

Основні симптоми захворювання зустрічаються у хворих з наступною частотою: блакитні склери - 90%, ламкість кісток - 63%, порушення слуху - 60%, дефект дентину - 50%, підвищена еластичність зв'язок і суглобів - 30%.

Хворі мають великий череп, широкий лоб, викривлені довгі кістки, хребет. При прорізувані зуби прозорі або опалесцюючі.

Зниження слуху, найчастіше, проявляється з третього десятиріччя життя, прогресує. Глухота провідна, але може бути й нейросенсорного чи змішаного типу.

Патологія. Загальні зміни мезенхіми при дозріванні колагену. Кісткоутворення відбувається втричі швидше, ніж у нормі. Замість компактного кіркового шару кістки - тонкий, пухкий, недостатньо сформований губчастий шар. Кісткові тільця малі, не з'єднані між собою, недостатньо забезпечені остеобластами та міжклітинною речовиною.

Успадковування. Аутосомно-домінантне з різною експресивністю та неповною пенетрантністю.

Лікування. Стапедектомія, видалення м'яких і ламких кісток із зовнішнього слухового проходу.

10. Природжена спонділо-епіфізарна дисплазія та нейросенсорна глухота.

Зустрічається з частотою 1:100000, становить 10% серед випадків карликовості (за виключенням рахіту, недосконалого остеогенезу та артрогрипозу).

Клінічні дані. Зріст при народженні 40-48 см, дорослих - 85-125 см. Зниження м'язового тонусу, затримка розвитку моторики (ходити починають з 30 міс. або пізніше). Деформація грудної клітки, кінцівок.

У 30% хворих - помірна нейросенсорна глухота (30-60 дБ), сильніша на високих тонах. У 10% - розумова відсталість. В 40% випадків - розщеплення піднебіння.

У 60% хворих з підліткового віку виникає проблема зору: короткозорість досягає 10-20 Д, формується катаракта, вторинна глаукома, може бути відшарування сітківки.

Успадковування. Аутосомно-домінантне, більша частина випадків обумовлена новими мутаціями, частота виникнення зростає зі збільшенням віку батька.

Лікування. Хірургічне, корекція міопії, лікування відшарування сітківки.

Прогноз. Тривалість життя нормальна. Прогресування сколіозу, зниження зору, утруднення ходіння.

11. Щелепно-лицевий дизостоз (синдром Тречер Коллінза, синдром Франческетті-Клейна).

Клінічні дані. Характерне обличчя: антимонголоїдний розріз очей, запалі кістки щік, деформація вушних раковин, мікрогенія, великий "риб'ячий; рот, колобома нижньої повіки (75% випадків).

У третини хворих - відсутність зовнішнього слухового проходу, дефект слухових кісточок. Можуть бути відсутні або грубо деформовані завитка, вестибулярний апарат.

Успадковування. Аутосомно-домінантне з неповною пенетрантністю та різною експресивністю. В сім'ях хворих зустрічаються викидні, рання смерть дітей.

Лікування. Хірургічне, протезування слухових кісточок.

Прогноз. Глухота не прогресує.

СПАДКОВА ГЛУХОТА, ЩО СПОЛУЧАЄТЬСЯ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ.

1. Пігментний ретиніт та природжена нейросенсорна глухота (синдром Ушера).

 Популяційна частота - 3:100000, серед дітей з глибокою глухотою - 3-10%.

Клінічні дані. Різко виражена двостороння нейросенсорна глухота, у 10% хворих - помірна (30-70 дБ), сильніша на високих частотах. Зміни за типом Шайбе в епітелії кортієва органа, атрофія завиткового нерва. Порушення вестибулярної системи.

В дошкільному віці можуть виявлятись початкові симптоми порушення функції зорового аналізатору (наприклад, нічна сліпота), помітна втрата зору починається приблизно з 10 років. Повна сліпота: в 40-50 років у 40% хворих, 50-60 р. - 60%, 60-70 р. - 70-75%. Причина порушення зору - типовий повільно прогресуючий пігментний ретиніт (накопичення гранул пігменту на очному дні). Крім того, формується катаракта (в 20 років - у 10% хворих, після 40 р. - у 50%), втрата сприйняття кольорів, може бути глаукома.

Може бути розумова відсталість, психози, слухові галюцинації, втрата нюху, але може бути й нормальна психіка.

Успадковування. Аутосомно-рецесивне, біля 1% людей - носії гена синдрому Ушера. У гетерозигот можливі: відсутність реакції на обертання, підвищення порогу темнової адаптації, легка глухота.

Лікування. Слухові апарати не допомагають, порушення зору не лікуються.

Прогноз. До 30-40 років, як правило, втрата працездатності.

2. Дегенерація сітківки, цукровий діабет і нейросенсорна глухота (синдром Альстрема).

Клінічні дані. У дітей 2-10 років спостерігається легке або помірне ожиріння тулуба, що звичайно зникає з віком. Зріст не вище 160-165 см. Передчасне облисіння у чоловіків, гіпотрихоз або часткове облисіння у жінок. У 80% хворих - непереносимість вуглеводів, яка проявляється з 1 місяця життя гіперглікемією - постійною або тільки після навантаження глюкозою. Ураження нирок, яке приводить до нефрогенного нецукрового діабету.

З 7 років проявляється нейросенсорне порушення слуху, яке прогресує до тяжкого ступеня на 2-3 десятилітті. Можливе ураження завитки.

В перші 2 роки життя з'являється ністагм, починається прогресуюча втрата зору. На 2 десятиріччі - практично повна сліпота внаслідок дифузної дегенерації сітківки, катаракта (легка або помірна). Відбуваються також вторинні зміни: атрофія зорового нерва, вивих кришталика, глаукома.

Успадковування. Аутосомно-рецесивне.

Лікування. Слухові апарати, видалення кришталика, дієта, медикаментозна терапія діабету.

Прогноз. Зір і слух прогресивно погіршуються. Інтелект залишається нормальним. Можлива загибель внаслідок порушення функції нирок.

3. Синдром Кокейна.

Клінічні дані. З 2-го року життя - затримка росту, але кисті, стопи та вуха продовжують рости нормальними темпами. Відсутність підшкірного жиру, внаслідок чого хворі мають старечий вигляд і підвищену фоточутливість.

Мікроцефалія, мінералізація кори головного мозку, базальних ядер, осередки демієлінізації підкіркової білої речовини. Тремор, нестійка хода, згинальні контрактури. На 1 році життя психічна активність нормальна, але в подальшому розумовий розвиток зупиняється на рівні 3-4 років.

Слух при народженні, як правило, нормальний. З дитинства розвивається нейросенсорна глухота, від помірної до різко вираженої.

Енофтальм, прогресуюча атрофія зорових нервів, плямиста пігментація сітківки. Зміни проявляються з 2 років, на 2-му десятилітті наступає повна сліпота. В підлітковому віці часто розвивається катаракта.

Успадковування. Аутосомно-рецесивне.

Лікування. Орган зору - немає лікування. Можуть допомогти слухові апарати, але їх застосування обмежене внаслідок розумової відсталості. Хворі потребують захисту від сонячного проміння.

СПАДКОВІ ПОРУШЕННЯ СЛУХУ, СПОЛУЧЕНІ  З ХВОРОБАМИ ПОКРИВНОЇ СИСТЕМИ

Більшість синдромів характеризується природженою глибокою глухотою. Діагностуються за змінами шкіри, нігтів або волосся. описані в поодиноких випадках, окрім синдрому Варденбурга.

Синдром Варденбурга (Ваарденбурга).

Складає біля 2% всіх випадків природженої глухоти.

Клінічні дані. Широка відстань між медіальними кутами очей при нормальній - між латеральними кутами та зіницями (у 86% випадків) або справжній гіпертелоризм (у 10%). У 75% хворих - широке перенісся, у 50% - зрощення бровей. Може бути гіпоплазія крил носа.

Біле пасмо волосся на лобі (від декількох волосин до широкої смуги). У 15% хворих - ділянки де- або гіперпігментації шкіри. Може бути гетерохромія райдужки, при чому пігментація очного дна відповідає забарвленню райдужки (за блакитними ділянками райдужки - світліші ділянки дна). Гострота зору нормальна.

У 20% хворих наявні різні ступені глухоти нейросенсорного типу, одно- або двосторонньої. Можливі два типи порушення слуху: перший - майже тотальна глухота з деякими залишками слуху на низьких частотах, другий - помірна глухота з кращим сприйняттям високих частот. Патологія вестибулярної системи - більш постійний компонент синдрому, чим глухота.

Помірна прогенія, у 3% хворих - розщеплення губи та/або піднебіння.

Патологія. Може бути відсутність кортієва органа, потовщення базальної мембрани, гіпоплазія завитки, стінок напівкружних каналів, відсутність заднього напівкружного каналу.

Подібні патоморфологічні зміни зустрічаються у білих котів, собак, мишей, коней.

Лікування. Слухові апарати.

Успадковування. Аутосомно-домінантне з різною експресивністю.

Прогноз. Глухота не прогресує.

ГЕНЕТИЧНА ГЛУХОТА, СПОЛУЧЕНА З АНОМАЛІЯМИ НИРОК

Більшість синдромів цієї групи - дуже рідкі. Винятком є синдром Альпорта.

Нефрит і нейросенсорна глухота (синдром Альпорта).

Становить приблизно 1% всіх випадків спадкової глухоти.

Клінічні дані. Сильніше уражуються чоловіки. З 1-2 десятиріччя життя (інколи - з першого року) - гематурія, яка поступово слабшає. З 13-19 років - гіпертензія, ниркова недостатність. Хворі чоловіки часто вмирають до 30 років. У жінок тривалість життя нормальна, можливі токсемії при вагітності, викидні (у 15%).

З другого десятиріччя у 55% чоловіків і 40% жінок виявляється симетрична нейросенсорна прогресуюча глухота, в основному на середні та високі частоти (50 дБ). Дефект слуху відносно легкий, відправляти до спецшколи доводиться рідко. Реакція вестибулярної системи знижена.

Приблизно 10% хворих мають патології зору: конічний або сферичний кришталик, катаракту.

Патологія. Втрата половини клітин спірального ганглію, дегенерація судинної смужки та волоскових клітин кортієва органа.

Успадковування. Аутосомно-домінатне, можлива генетична гетерогенність захворювання. У хворих чоловіків хворі 75% дочок і 45% синів.

Лікування. Слухові апарати. Корекція біохімічних порушень. Пересадка нирок може попередити зниження слуху.

Прогноз. Варіації від легкого протікання до тяжкої ниркової недостатності з летальним кінцем.

ГЕНЕТИЧНА ГЛУХОТА З МЕТАБОЛІЧНИМИ АНОМАЛІЯМИ

Більшість синдромів (окрім синдрому Пендреда) - рідкі моногенні захворювання.

Воло з глибокою природженою нейросенсорною глухотою (синдром Пендреда).

Складає до 10% природженої глухоти.

Клінічні дані. Воло може бути вже при народженні, в 50% випадків з'являється до 5 років, як правило формується до пубертатного віку. Дифузне, м'яке, невелике. Порушується синтез тироксину, що може спричиняти розумову відсталість.

Двостороння природжена нейросенсорна глухота різного ступеня (40-100 дБ), сильніша на високих частотах. В дитинстві повільно прогресує. Різко виражений дефект слуху мають біля 50% хворих.

Патологія. Зміни за типом Мондіні: зміни кісткової частини, може бути відсутність волоскових клітин, покривної мембрани, волокон спіральної пластинки.

Успадковування. Аутосомно-рецесивне.

Діагноз. Відмежування від ендемічного кретинізму з глухотою - за відсутністю кретиноїдних симптомів.

Лікування. Видалення вола, застосування екзогенних гормонів. Якщо почати лікування з раннього віку, можливий зворотній розвиток вола. При наявності залишків слуху - слухові апарати.

Прогноз. Втрата слуху стабільна. тривалість життя нормальна.

ГЕНЕТИЧНА ГЛУХОТА, СПОЛУЧЕНА З АНОМАЛІЯМИ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Патологія електрокардіограми, запаморочення і раптова смерть при природженій нейросенсорній глухоті (синдром Жервелла та Ланге-Нільсена, кардіоаудиторний синдром, сурдокардіальний синдром).

Складає до 1% спадкової глухоти.

Клінічні дані. Напади (від легкого запаморочення до втрати свідомості на 5-10 хв.) часто починаються з 3-5 років. Може бути декілька нападів за добу. Більше половини хворих загинули в 3-14 років внаслідок фібриляції. Втрата свідомості звичайно стимулюються фізичним або психічним напруженням.

Звуження головної гілки артерії синусового вузла серця, яке веде до інфаркту вузла. Збільшення інтервалу Q-T на електрокардіограмі.

У всіх хворих - природжена двостороння глибока нейросенсорна глухота.

Патологія. Майже повна дегенерація кортієва органа, втрата чутливих клітин. Зміни покривної та рейснерової мембрани.

Успадковування. Аутосомно-рецесивне. Можливо зчеплення з фактором Rh-. У гетерозигот може бути помірне подовження інтервалу Q-T.

Лікування. Слухові апарати. Лікарські препарати для зменшення патології електрокардіограми.

Прогноз. Глухота прогресує незначно. Деякі хворі дожили до 21 року та більше.