Активізація суспільної допомоги особам з порушенням інтелектуального розвитку та подальший розвиток наукової теорії про розумову відсталість у другій половині XІX – на початку XX століття
1. Зростання соціальної гостроти проблеми суспільної допомоги особам з ПІР у другій половині XIX століття.
2. Основні аспекти та тенденції у вивченні «недоумства» в другій половині XIX – початку XX століття.
3. Розвиток анатомо-морфологічного та етіологічного напрямку в процесі вивчення «недоумства». Видатні представники зазначеного напрямку дослідження розумової відсталості.
Дайте відповіді на такі запитання:
1. Які чинники спонукали суспільних діячів з другої половини XIX століття звернути увагу не лише на осіб з глибокою розумовою відсталістю, а й на осіб з легкими формами ПІР?
2. Чому з другої половини XIX століття вчені починають переглядати розроблені раніше класифікації, визначення осіб із «недоумкуватістю»? Це пояснюється недосконалістю наведених на початку ХІХ ст. класифікацій, визначень розумової відсталості? Чи розвитком медичної науки, фізіології? Можливо, розвитком психологічних знань? Можливо, розвитком педагогічних знань? Чи іншими суспільними чинниками?
3. В другій половині XIX – на початку ХХ ст. в наукових дослідженнях вивчення «недоумства» виділились 2 основних напрямки: клінічний (анатомо-морфологічний і етіологічний) та психолого-педагогічний. Чи не заважало це вивченню осіб з ПІР? Чи не розпорошувало це наукові зусилля щодо вивчення «розумової відсталості» в світі?
4. Чому «вершиною» медичного (анатомо-морфологічного і етіологічного) напрямків в розвитку вчення про розумову відсталість на початку XX століття вважається вчення німецького психіатра Еміля Крепеліна?
5. Дослідники етіології, патологічної анатомії та морфології розумової відсталості в другій половині ХІХ ст. виділили 3 групи її чинників. Вони відповідають сучасним уявленням про медичні чинники розумової відсталості. Зокрема, третю групу об'єднують фактори, що впливають негативно на дитину після народження. В наш час науковці внесли в цю теорію важливе доповнення: подальший розвиток дитини залежить ще й від часу негативного впливу на її ЦНС.
Запитання: чи буде різниця в розвитку дитини, яка перенесла захворювання ЦНС в перший рік життя від дитини, яка перенесла захворювання, наприклад, на менінгіт, після 4-х років життя? Якщо буде (чи не буде), то в чому?
6. Жан Демор вперше запропонував поділ «відсталих» дітей за етіологією на медично відсталих і педагогічно відсталих (педагогічно занедбаних, - яких за сучасними науковими класифікаціями відносять до ЗПР). Яку групу дітей у своїй кваліфікації вчений називав «моральними дегенератами»? (медично відсталих чи педагогічно відсталих?)
7. В чому полягає, на вашу думку, зміст революційних поглядів на класифікацію та розвиток осіб з інтелектуальними порушеннями Г.Я. Трошина?
Який висновок, зроблений Г.Я.Трошиним, у подальшому використав Л.С.Виготський для розроблення концепції розвитку та корекції дітей з різними порушеннями (включаючи розумову відсталість)? (Відповідь знаходиться в лекційному матеріалі).
- 8 квітня 2020, 02:05 AM